Наталі

Моя книга «В її житті була пристрасть…» розповідає про людські слабкості і достоїнства. Вона переконує, що людина вміщує в собі і силу, і слабкість, і розуміння і засліплення, буває і ница, і великодушна… І кожен, хто прочитав її, -  розуміє, що не треба вимагати від людей більше того, на що вони здатні… Не жити ілюзіями, щоб  потім не було розчарування.

Написавши книгу, я ставила за мету – не засудити людей, а пізнати їхню сутність.

Коли ми вміщуємо всіх і кожного у якісь загальноприйнятні рамки, тим самим немов накладаємо вето на будь-який прояв неординарності, самобутності, вимагаючи від людей, бути однаковими, тобто лицемірити. Кожна людина – індивідуальність і  повинна  бути сама собою.

Найважче у житті: стати на місце іншого, зрозуміти його мотивацію вчинків, його наміри і його думки. Саме цього я найбільше прагнула у пізнанні такої неоднозначної, багатогранної, різної у вияві своїх почуттів Софії Вітт-Потоцької.

Для того, щоб зрозуміти психологію цієї жінки, з 20 березня 1997 року я вивчала жінок подібної поведінки. Це співпало з моїм приходом у газету «Вінницькі відомості», де я пропрацювала  майже 10 років. Написала декілька статей, щоб краще вивчити цю тему.

Лише два роки тому, 4 січня, яке, як виявилось, співпало з днем народженням моєї героїні, Софії Вітт-Потоцької, я почала про неї писати. Закінчила до дати її смерті, в кінці листопада. Книгу відкладала на декілька місяців, бувало й по півроку, адже у мене і робота, і сім»я, і город. Лише у цьому році,  у квітні, вирішила  готувати її до видання. І я щаслива, що нарешті можу оприлюднити  її перед читачами.

Якою була моя кінцева мета: попередити молоде покоління про те, щоб вони не розмінювали на мідяки своє життя, щоб усвідомлювали: життя одне: помилку у ньому зробити можна дуже легко і швидко, а розплачуватись за неї, може так статись, доведеться усе своє життя, до самої смерті. Отож, прагну читачів застерегти бути більш пильними, більш вимогливими до тих, кого вони запрошують у своє життя. І не жити ілюзіями.

Вона переконує, що людина вміщує в собі і силу, і слабкість, і розуміння і засліплення, буває і ница, і великодушна… І кожен, хто прочитав її, -  розуміє, що не треба вимагати від людей більше того, на що вони здатні… Не жити ілюзіями, щоб  потім не було розчарування.